Протягом багатьох століть ( ХІV-ХVШ) у Золотому Потоці не було школи. Все населення містечка було неписьменне, В Йосифінській метриці, складеній у 1787, році, навіть місцеві керівники замість підпису ставили хрестики під документами.
Лише 1817 року тут відкрито початкову школу. В ній’ працював один учитель, а навчались 40-50 учнів. Цю школу називали тривіальною. Для неї було збудоване приміщення, яке не збереглось до нашого часу. Його знесли в 60-х роках XX ст. 1880 року споруджено нову школу, яка стала чотирикласною з шестирічним терміном навчання. Наприкінці XIX ст. у цій школі навчалися 160 хлопчиків і дівчаток, тобто менша частина дітей шкільного віку. Адже в Золотому Потоці проживало тоді 3500 жителів. В школі найбільша увага приділялась німецькій і польській мовам, що відповідало освітній політиці австро-угорських чиновників.
Від листопада 1918 року до липня 1919 Золотий Потік входив до складу Західно-Української Народної Республіки. Місцеві органи влади почали здійснювати закони, що стосувалися розвитку освіти, але не встигли їх реалізувати. В липні 1919 року Польща окупувала Східну Галичину, і ця окупація тривала до 1939 року. У цей період у Золотому Потоці була початкова школа, її називали “повшехною”. 1926 року в ній навчалися 279 дітей, працювало 6 штатних і два нештатних вчителі. Усі предмети викладалися польською мовою. Щоправда, в кожному класі вивчалася українська мова (2 год. на тиждень).
Багато років (1920-1939) школу очолював Станіслав Лукасевич, досвідчений, вимогливий педагог. Жителі селища, які навчались при ньому в школі, згадують його добрим словом. 1940 року органи НКВС арештували його і вивезли на заслання в Казахстан. Там він і помер.
Як тільки Золотий Потік став районним центром (1940 р.), почала працювати середня школа з українською мовою навчання. В ній тоді було 535 учнів, тобто всі діти шкільного віку, їх навчали 27 педагогів. Організовано було курси ліквідації неписьменності серед дорослого населення.
Під час німецької окупації школа функціонувала, але нона ледве-ледве животіла. Окупаційна влада про неї не дбала. Директором школи був О. Л. Гіблінський, розумна, інтелігентна і тактовна людина.
21 липня 1944 року селище було очищене від німецьких загарбників, і вже 1 вересня цього року всі діти шкільного віку сіли за парти. 1945 року проведено набір у 8 клас, тобто школа стала середньою. Перший випуск учнів, які закінчили Золотопотіцьку СШ відбувся у 1948 році.
В перші післявоєнні роки навчання відбувалося в приміщенні старої школи, спорудженої ще 1880 року, а з 1947 року – у відремонтованому палаці Гнєвошів.
